Можна залишити в перекладі оригінальну назву установи, традиції чи історичного явища — і водночас змінити те, як читач розуміє його місце в суспільстві.

На перший погляд, це суперечність. Адже якщо назву збережено, то що саме могло бути втрачено?

Проблема полягає в тому, що назва не існує окремо від системи знань. Для людини, яка живе всередині певної культури, слово може автоматично викликати цілий комплекс уявлень: про повноваження установи, порядок дій, історичну пам’ять, соціальний статус, звичаї або очікувану поведінку.

Іноземний читач бачить ту саму назву, але не обов’язково відтворює ту саму систему зв’язків.

Саме тому переклад культурних реалій потребує більше, ніж правильного добору слів.

Головне питання полягає не лише в тому, чи збережено назву, а й у тому, чи залишилося явище на своєму місці в системі значень.

Що таке культурна реалія: слово, явище чи зв’язок між ними?

У перекладознавстві поняття реалія застосовують до культурно специфічних предметів, явищ, інституцій, практик та їхніх мовних позначень.

Проте важливо розрізняти три рівні.

Перший рівень — явище. Наприклад, певна історична форма місцевого самоврядування.

Другий рівень — його назва. Слово або словосполучення, яким це явище позначають.

Третій рівень — система зв’язків. Які повноваження має відповідний орган, хто до нього належить, як він виник, що означає для людей і які наслідки має його діяльність.

Перекладач може правильно передати другий рівень і не відтворити третій.

Іноді це не заважає розумінню. Наприклад, коли назва з’являється лише як деталь тла.

Але якщо від її значення залежить розвиток подій, юридична процедура чи оцінка вчинку персонажа, така втрата стає суттєвою.

Отже, реалія — це не просто слово, яке важко знайти у двомовному словнику.

Це місце, де мовна одиниця пов’язана з конкретною організацією життя.

1. Назву збережено. Чому зміст усе одно може змінитися?

Розгляньмо слово рада.

Українською воно може позначати орган колективного ухвалення рішень, дорадчий орган, представницьку установу або історично визначену форму зібрання.

Але значення залежить від контексту.

Міська рада, наглядова рада, учена рада й козацька рада не є одним і тим самим явищем.

Навіть якщо іншомовний переклад зберігає назву rada, читач не отримує автоматично інформації про її повноваження та історичну природу.

Наприклад, слово rada у тексті про історію козацтва не можна пояснити лише як council, якщо для розуміння епізоду важливі особливості колективного обговорення та ухвалення рішень.

Водночас не кожне вживання потребує історичного коментаря.

Якщо йдеться про сучасний орган місцевого самоврядування, насамперед важливі його чинні функції, а не всі історичні асоціації слова.

Однакова назва не гарантує однакового інституційного змісту — навіть у межах однієї мови.

Це принципово для перекладу: перед порівнянням двох культур необхідно встановити значення терміна в самому оригіналі.

2. Українська історична реалія: «громада» не завжди дорівнює community

Слово громада здається зручним для перекладу.

Англійське community справді може бути відповідником у багатьох ситуаціях.

Проте українське слово має різні значення, які не варто механічно зводити до одного.

У повсякденному мовленні громада може означати спільноту людей.

В історичному тексті — певну форму місцевого об’єднання.

У сучасному адміністративному контексті територіальна громада є поняттям, пов’язаним із системою місцевого самоврядування України.

Якщо перекладач передає всі ці випадки словом community, формально він може залишатися в межах словникової відповідності.

Але чи буде зрозуміло, коли йдеться про соціальну спільноту, а коли — про визначений правовий суб’єкт?

Чому це важливо для документів

У тексті про культурні ініціативи вислів local community може бути достатнім.

У документі, де йдеться про компетенцію органів місцевого самоврядування, загальне слово community може потребувати уточнення.

Наприклад, перекладач може використати термінологічний відповідник, передбачений конкретним документом, або додати пояснення правового змісту.

Важливо не приписувати іноземному поняттю ті юридичні характеристики, яких воно не має.

Схожість соціальної функції не означає тотожності правового статусу.

3. «Січ»: коли переклад назви руйнує історичну структуру

Історичні реалії особливо чутливі до узагальнення.

Слово Січ у контексті Запорозької Січі не можна повноцінно передати одним загальним словом на зразок fortress — «фортеця».

Укріплення могло бути важливою складовою відповідного історичного явища, але сама Січ не зводилася до оборонної споруди.

Вона була пов’язана з організацією козацького життя, владними відносинами, військовими функціями та історично конкретними практиками.

Якщо в перекладі залишається лише «фортеця», читач може уявити споруду, а не складнішу історичну інституцію.

Якщо використати Sich, зберігається власна назва, але іноземний читач може не знати, що за нею стоїть.

Як визначити потрібний обсяг пояснення?

У художньому тексті іноді достатньо залишити Sich, а її значення розкриватиметься через події.

У навчальному матеріалі доречне коротке історичне пояснення.

В академічному дослідженні може знадобитися чітке визначення з урахуванням періоду та джерел.

У кожному випадку перекладач має визначити, чи є для читача важливою саме назва, історична функція або обидва компоненти.

Тут не існує універсального правила «завжди залишати оригінал» чи «завжди пояснювати».

4. Культурна реалія може змінюватися з часом

Одна з найскладніших проблем — історична мінливість значення.

Слово може зберігатися століттями, тоді як відповідний соціальний інститут змінюється або зникає.

Наприклад, повіт у різні історичні періоди й адміністративні системи не обов’язково мав однаковий статус та функції.

Перекладаючи його як district, можна передати загальне уявлення про територіальну одиницю.

Але такий переклад не повідомляє автоматично, про яку державну систему, епоху чи модель управління йдеться.

Тому історичний термін не можна пояснювати лише за сучасною адміністративною аналогією.

Помилка зворотного перенесення

Уявімо, що перекладач читає документ XIX століття.

Він знаходить сучасний словниковий відповідник історичної посади й використовує його без перевірки.

У результаті читач приписує історичному посадовцю сучасні повноваження.

Така помилка виникає не тому, що слово перекладене граматично неправильно.

Вона виникає тому, що значення з однієї історичної системи перенесено в іншу.

Отже, потрібно перевіряти не лише мовний відповідник, а й часову належність самого поняття.

5. Коли побутовий предмет стає культурним знаком

Історичні та адміністративні реалії — лише частина проблеми.

Побутові речі також можуть мати значення, яке не зводиться до їхнього практичного призначення.

Візьмімо слово рушник.

Англійське towel у багатьох побутових ситуаціях є цілком природним відповідником.

Але в описі весільного обряду або іншої традиційної практики слово «рушник» може позначати предмет із символічною функцією.

Якщо перекладач використовує лише towel, читач може уявити звичайний предмет для витирання рук.

У такому разі фізичний об’єкт частково впізнається, а його культурна роль втрачається.

Чи потрібно завжди писати rushnyk?

Ні.

У тексті про домашній побут слово towel може бути точним і достатнім.

У матеріалі про українську обрядовість можна використати rushnyk із поясненням, що йдеться про традиційний текстильний виріб, який у відповідному контексті виконує обрядову функцію.

Але й тут необхідна обережність.

Не кожен рушник є обрядовим.

Не кожен обрядовий рушник має однакове призначення.

Традиції відрізняються за регіонами, історичними періодами та конкретними практиками.

Переклад не повинен перетворювати культурну різноманітність на одне спрощене визначення.

6. Вишиванка: одяг, символ чи соціальний сигнал?

Слово вишиванка часто передають іншими мовами через транслітерацію.

Це дозволяє зберегти впізнавану українську назву.

Але що саме означає вона в конкретному тексті?

Іноді йдеться про предмет одягу.

Іноді — про його декоративні особливості.

Іноді — про сімейну традицію, святковий контекст або особисте ставлення людини.

У різних ситуаціях значення може бути різним.

Якщо в описі товару потрібно повідомити фасон, матеріал і розмір, культурного пояснення недостатньо: потрібні характеристики виробу.

Якщо в художньому творі вишиванка пов’язана з пам’яттю про родину, простий опис «вишита сорочка» може не відтворити всієї ролі предмета.

Проте перекладач не має права автоматично приписувати кожному згадуванню вишиванки однакову емоційну чи символічну функцію.

Культурна асоціація може бути поширеною, але її значущість у конкретному тексті потрібно встановити, а не припустити.

7. Коли українська й іноземна реалії мають спільну назву

Іноді слова різних мов мають спільне походження або дуже схожу форму.

Це створює особливу небезпеку: читач вважає, що й поняття збігаються.

Наприклад, ліцей, lycée та liceo пов’язані історично й функціонують у різних освітніх системах.

Але назви не гарантують однакового віку учнів, освітнього рівня, правового статусу чи навчальної програми.

Перекладач повинен враховувати країну та конкретний тип закладу.

Те саме стосується слів на зразок коледж, академія, гімназія.

Знайома назва може бути корисною відправною точкою.

Але вона не замінює опису інституції, коли саме інституційна різниця є суттєвою.

Чому словника недостатньо

Двомовний словник зазвичай показує можливі відповідники.

Він не завжди пояснює всю систему, у якій функціонує відповідне поняття.

Для точного перекладу освітнього документа можуть знадобитися офіційні відомості про конкретний заклад, програму, кваліфікацію та країну.

Отже, перекладацьке дослідження має виходити за межі пошуку слова.

8. Назви свят: переклад може зберегти подію, але змінити її значення

Назва свята часто здається нескладною для перекладу.

Проте однакові або схожі свята можуть відрізнятися історією, датою, релігійним чи світським контекстом і сучасними практиками.

Наприклад, слово Різдво має зрозумілі відповідники в багатьох мовах.

Але опис святкування в конкретній українській родині не можна автоматично переносити на всі християнські спільноти.

Розрізняються календарні практики, регіональні звичаї, родинні традиції та індивідуальне ставлення.

Коли текст просто повідомляє про дату, достатньо правильно назвати свято й зазначити необхідні календарні відомості.

Коли текст описує обряд, потрібне розуміння саме цього обряду.

Коли йдеться про історію традиції, важливими стають джерела й часові межі.

Переклад назви свята не є перекладом усіх культурних практик, пов’язаних із ним.

9. Чому культурну реалію не можна пояснювати лише через «національний характер»

Іноді складні культурні явища пояснюють узагальненнями:

«У цьому народі так заведено».

«Для цієї культури це завжди означає повагу».

«Усі носії мови сприймають це однаково».

Такі твердження часто приховують важливі відмінності.

Культурні практики можуть залежати від покоління, регіону, соціального середовища, історичного періоду, професії та особистого досвіду.

Навіть поширена традиція не обов’язково має однакове значення для всіх.

Тому перекладач має розрізняти:

Мовну норму — як слово або конструкцію прийнято використовувати.

Соціальну практику — як люди поводяться в певних умовах.

Культурну інтерпретацію — яке значення надають цій поведінці.

Особисте ставлення — що відчуває або думає конкретна людина.

Змішування цих рівнів призводить до стереотипів.

А стереотип — не повноцінний культурний еквівалент.

10. Переклад звертань: культурна інформація без окремого предмета

Культурні реалії не обмежуються назвами матеріальних речей.

Вони можуть проявлятися в правилах мовленнєвої поведінки.

Українське звертання на Ви та німецьке Sie мають спільну функцію ввічливого або дистанційного звертання.

Але їхнє використання залежить від норм відповідних мовних спільнот і конкретних стосунків.

Так само звертання на ім’я, ім’я та по батькові, використання посад чи професійних титулів можуть створювати різні соціальні ефекти.

Приклад із професійного листування

Уявімо, що німецький лист починається зі звертання:

Sehr geehrte Frau Müller,

Український переклад може передати це як «Шановна пані Мюллер».

Це природне рішення для багатьох офіційних ситуацій.

Але якщо перекладач працює з художнім діалогом, де форма звертання поступово змінюється, потрібно відтворити не лише ввічливість, а й розвиток стосунків.

Іноді перехід від формального до неформального звертання є важливою подією.

Якщо його не помітити, можна втратити частину сюжету.

Тут культурне значення міститься не в предметі, а у виборі мовленнєвої форми.

11. Коли пояснення стає спотворенням

Пояснювати культурні реалії корисно.

Але надмірне пояснення може змінити авторський текст.

Наприклад, письменник навмисно не розкриває значення певної історичної назви одразу.

Читач повинен поступово зрозуміти її через розвиток подій.

Якщо перекладач додає довгий коментар у першому реченні, він може зруйнувати задуману послідовність сприйняття.

Інша ситуація: перекладач намагається пояснити обряд і додає символічне значення, яке не підтверджується контекстом або джерелами.

Тоді пояснення перестає бути допомогою.

Воно стає новою інформацією, внесеною перекладачем.

Як встановити межу?

Потрібно розрізняти:

  • інформацію, яку прямо містить оригінал;
  • інформацію, необхідну для розуміння оригіналу;
  • додаткові історичні чи культурні відомості;
  • інтерпретацію самого перекладача.

Не всі ці елементи мають однаковий статус.

Пояснення може бути обґрунтованим, але не повинно маскуватися під твердження автора оригіналу.

12. П’ять способів передати культурну реалію

СпосібЩо зберігає або пояснюєОсновне обмеження
ТранслітераціяФорму іншомовної назвиНе гарантує розуміння явища
КалькуванняСловесну структуру назвиМоже створити неприродний або хибний зміст
Описовий перекладВибрані властивості чи функціїМоже втратити культурну назву
Функціональний відповідникЗрозумілу аналогіюМоже приховати відмінності між системами
Коментар або приміткаДодатковий культурний контекстМоже перевантажити текст

Ці способи не є взаємовиключними.

Можна зберегти назву й додати коротке пояснення.

Можна використати опис при першій згадці, а надалі — стислу назву.

Можна відмовитися від примітки, якщо контекст уже дає достатньо інформації.

Головне — не обирати прийом за звичкою.

Його потрібно співвіднести з конкретною комунікативною задачею.

13. Як перевірити, чи вдалося зберегти культурне значення

Оцінювати переклад реалії лише за словниковою відповідністю недостатньо.

Пропоную розглядати шість запитань.

1. Чи правильно визначено явище?

Перекладач має розуміти, що саме називає слово.

2. Чи враховано історичні й територіальні межі?

Одна назва може змінювати значення залежно від епохи або країни.

3. Чи збережено функцію, важливу для тексту?

Не обов’язково передавати всю інформацію про явище, але потрібно зберегти те, від чого залежить зміст.

4. Чи не створено хибної аналогії?

Знайомий відповідник може викликати неправильне уявлення про повноваження, статус або звичай.

5. Чи не додано непідтвердженої інтерпретації?

Пояснення не повинно приписувати культурі універсальних значень без підстав.

6. Чи відповідає рішення потребам читача?

Художній текст, академічне дослідження, туристичний матеріал і юридичний документ можуть вимагати різного ступеня деталізації.

Ці запитання не створюють автоматичного алгоритму перекладу.

Вони допомагають відокремити обґрунтоване рішення від інтуїтивної заміни слова.

14. Чому українська мова є особливо важливим матеріалом для такого дослідження

Українська мова містить реалії, пов’язані з різними історичними періодами, регіонами, суспільними інституціями та культурними практиками.

Водночас вона активно взаємодіє з іншими мовами в освіті, науці, професійній комунікації та міжнародних документах.

Це створює багато ситуацій, у яких перекладачеві потрібно розрізняти власне українське поняття й зовні подібний іншомовний відповідник.

Наприклад, назви освітніх закладів, органів місцевого самоврядування, історичних посад або культурних традицій не можна оцінювати лише за формальною схожістю.

Для точного перекладу необхідно знати, як відповідне явище функціонує в українському контексті.

Але важливо й інше: українська культура не є однорідною системою, у якій кожне слово має одне незмінне значення.

Регіональна варіативність, історичні зміни та сучасний узус також мають значення.

Саме тому культурна точність починається з уважного дослідження конкретного випадку.

15. Наукове підґрунтя: структура й семантика відтворення реалій

Проблема передачі культурних реалій пов’язана з моїм ранішим дослідженням «Структурні й семантичні особливості відтворення німецько- та англомовних реалій українською мовою».

У цій праці розглядалися способи відтворення англійських і німецьких реалій на матеріалі художньої літератури та українських перекладів.

Оригінальний науковий матеріал дає можливість звернутися до вихідного дослідження.

У цій статті я розвиваю окреме питання: що відбувається з культурним явищем, коли його назва формально збережена, але читач поміщає його в іншу систему історичних, соціальних або інституційних зв’язків?

Це не тотожне питанню про правильність окремого слова.

Тут потрібно оцінювати, яку модель дійсності створює переклад.

Іноді достатньо зберегти назву.

Іноді потрібне пояснення функції.

А іноді необхідно відмовитися від зручного аналога, щоб не змінити зміст явища.

16. Від перекладознавства до реальних мовних завдань

Культурні реалії важливі не лише для художньої літератури.

З ними стикаються люди, які навчаються за кордоном, готують документи, працюють у міжнародних компаніях, перекладають професійні матеріали або спілкуються з представниками інших культур.

Наприклад, неточне розуміння назви освітнього закладу може призвести до помилкового уявлення про рівень освіти.

Невдалий відповідник адміністративної посади може спотворити опис повноважень.

А буквальний переклад культурно зумовленого звертання може змінити тон професійного повідомлення.

Саме тому мовна підготовка має поєднувати знання граматики, лексики, контексту та реальних комунікативних завдань.

У Levitin Language School індивідуальне онлайн-навчання мов будується з урахуванням практичних цілей людини: навчання, роботи, повсякденного спілкування та життя в іншомовному середовищі.

Окремий напрям професійних мовних послуг охоплює переклад, редагування, коректуру, підготовку текстів і мовну адаптацію.

Обсяг, вимоги й умови роботи узгоджуються індивідуально.

Висновок. Зберегти назву — ще не означає зберегти реалію

Культурна реалія існує не лише у слові.

Вона пов’язана з історією, функцією, суспільними відносинами, правилами та практиками.

Тому перекладач може точно передати назву, але не відтворити її місце в культурній системі.

І навпаки, описовий переклад іноді дозволяє передати суттєву функцію явища краще, ніж формальне збереження слова.

Проте жоден прийом не гарантує успіху сам по собі.

Потрібно встановити, що саме означає реалія в оригіналі, яку роль вона відіграє в тексті та що має зрозуміти читач.

Переклад не повинен робити різні культури штучно однаковими. Він має допомагати побачити, у чому полягає їхня справжня подібність і де починаються відмінності.

Тому після запитання «Чи правильно передано назву?» варто поставити наступне:

«Чи залишилося за цією назвою те саме явище?»

Саме відповідь на нього визначає, чи збережено культурний зміст, а не лише його мовну оболонку.


Автор: Тимур Левітін

Засновник Levitin Language School, викладач англійської та німецької мов, перекладач, автор досліджень із мовознавства та перекладознавства.

© Тимур Левітін · Levitin Language School